Анекдоты!!! - Форум

Дата: П`ятниця, 13.05.2011, 17:40 | Сообщение # 1

Полковник

Группа: Чистильщик

Сообщений: 496

Статус: Offline

Юмор ещё ни кому не повредил.
ТРАВИМ АНЕКДОТЫ!!!

Не говори мне что делать, и я не скажу куда тебе идти.

Дата: П`ятниця, 13.05.2011, 17:43 | Сообщение # 2

Полковник

Группа: Чистильщик

Сообщений: 496

Статус: Offline

- Если ты выиграешь миллион, что будешь делать?
- Долги раздам.
- А остальные?
- А остальные подождут.

Не говори мне что делать, и я не скажу куда тебе идти.

Дата: Субота, 14.05.2011, 15:03 | Сообщение # 3

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу…

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Субота, 21.05.2011, 10:36 | Сообщение # 4

Полковник

Группа: Чистильщик

Сообщений: 496

Статус: Offline

Разговаривают два кота.
- Ты человеческий язык знаешь?
- В общем-то, немного знаю.
- О чем эта песня "Черный кот"?
- О расизме.

Не говори мне что делать, и я не скажу куда тебе идти.

Дата: Субота, 21.05.2011, 10:45 | Сообщение # 5

Полковник

Группа: Чистильщик

Сообщений: 496

Статус: Offline

Ватсон спрашивает у Холмса:
- Я понимаю, почему вор взял из сейфа деньги и драгоценности. Но Зачем он забрал жену лорда?
- Это же элементарно, Ватсон! Чтобы лорд его не искал!

Не говори мне что делать, и я не скажу куда тебе идти.

Дата: П`ятниця, 03.06.2011, 22:42 | Сообщение # 6

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Зустрілися священник і равин. Панотець і жаліється:
- Десь в мене ровер пропав... Маю підозру, що хтось з моїх його умикнув, а як знайти - не знаю.
- Так просто ж, - каже ребе, - після богослужіння ще раз нагадуєш прихожанам про десять Заповідей і перераховуєш їх, а коли дійдеш до "Не вкради", то уважно на всіх подивися - злодій себе видасть - або очі опустить, або зачервоніється, або ще якось.
За якийсь час зустрілись знову. Равин і перепитує:
- Ну як? Допомогла моя порада?
- Супер! Я в неділю почав прихожанам нагадувати Заповіді. І коли дійшов до "Не прелюбодій", зразу ж згадав, де я того ровера забув!

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: П`ятниця, 03.06.2011, 22:48 | Сообщение # 7

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

- Тату, тату, а чого то бабця по горОду зиґзаґами бігає?
- Кому "бабця", а кому "теща". Не балакай багато - неси ще набої до кулемета.

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: П`ятниця, 03.06.2011, 22:51 | Сообщение # 8

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Старенький еврей на приеме у доктора:
- Доктор! Я очень плохо слышу! Я даже не слышу, как я порчу воздух!
Доктор выписывает рецепт.
- Доктор! А что это за таблетки?! Я буду лучше слышать?!
- Нет. Громче п.рдеть...

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Субота, 04.06.2011, 07:40 | Сообщение # 9

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

-Доктор, у меня в попе роза.
-Да что ви такоє говорите
-Доктор, у меня в попе роза
-Ну хорошо рездевайтесь........мда действительно!?
-Єто вам доктор!!!!

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Неділя, 05.06.2011, 16:30 | Сообщение # 10

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Пішли Вінні Пух і Пятачок до Кролика на мед. Наїлись страшно. Вінні вилізав, застряв, ну і каже Пятачку:
- Пятачок, пропихни мене ззаду.
Пятачок сприйняв буквально, ну і вжарив Вінні. Тут до Пятачка дійшло, що він втворив, налякався і побіг куда очі дивляться, впав в калюжу і зарився мордою в болото.
Вінні смикався-смикався, виломився з рамою і несеться по лісі. Зупиняється коло калюжі і питає:
- Ти тут свиню не бачив?
Пятачок піднімає голову:
- Ту, котра ведмедя трахнула?
- От чорт! Вже кожен кріт знає...

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Понеділок, 06.06.2011, 00:05 | Сообщение # 11

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

Вийшов значить ВініПух з тюрми, та зразу до Пятачка
-Пятачок,-каже Віні - є конкретна ділюга. Значить так, ти залазиш на дерево, відволікаєш бджіл на себе , утікаєш за горб, там озеро, пригаєш у нього , вони покружать тай звалять, а я тим часоь наберу меду, потім роздерибаним.
На тому і порішили. Пятачок зробив усе як велів йому Віні, та зник за пагорбом, Віні тим часом наївся меду, лежить та стогне, бо переїв.Тут прибігає Пятачок весь покусаний:
-Віні Віні а там озера небило
-Ой свиня йди геть, не бачиш мені і без тебе гидко

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Вівторок, 07.06.2011, 16:42 | Сообщение # 12

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

На уроці малювання в еврейскій школі
-Так дети сейчас ми буде учится гисовать лошадь
-Сага Абгамовна, Сага Абгамовна..... тягне руку учень
-Чего тебе Ізя
-Сага Абгамовна, а я не умею гисовать
-А тебе и не нужно, ти будеш позиговать

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Субота, 11.06.2011, 11:47 | Сообщение # 13

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Вчителька вчить дітей оригінальному мисленню і фантазії:
- Діти, подумайте, що це може бути: стоїть сіре біля дороги?
Діти:
- Бетонна стіна.
- Правильно. Але ще це може бути віслючок. А що таке: велике коричневе в полі?
- Корова.
- Правильно. Але ще це може бути стіжок старого сіна...
Вовочка (з задньої парти):
- А можна я спитаю?
Вчителька (опасливо):
- Ну, попробуй...
- Що би то мало бути: коли його запихаєш, воно тверде, сухе і пряме, а коли дістаєш - мягке, мокре і обвисле?
Вчителька, спалахнувши, швидко підходить до Вовочки і дає дзвінкого ляпаса. Вовочка (потирає щоку):
- Логічно... Але ще це може бути жувальна ґумка...

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Неділя, 12.06.2011, 15:51 | Сообщение # 14

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Не анекдот, довга історія, але раджу прочитати (особисто я живота мало не надірвав):
Перед праздниками дел, невпроворот. Хочется успеть сделать все. Особенно перед Новым годом. Вот я и решил, что в Новый год нужно войти с исправной бытовой техникой на кухне. Давно у меня в планах был ремонт плиты - духовка, перестала закрываться. Уже два месяца, как она была подперта шваброй, об которую устали спотыкаться все, включая мою кошку. Причина неисправности была мне абсолютно ясна – оборвались пружинки. Просто раньше времени не было. А тут Новый год на носу – надо дела заканчивать. Поискал я эти пружинки. И в плите, и под плитой – отсутствуют. Известное дело, кто-то из домашних подмел и выбросил. Хорошо хоть сама плита еще на месте стоит. Наверно, потому что в совок не влезла. Поискал я в магазинах новые пружинки. Худшие из продавцов мрачно отвечали мне, что таких пружинок нет, и не будет. Лучшие из продавцов рекомендовали мне купить новую плиту, из которой я смогу, если мне так уж необходимо, взять эти пружинки. Самый опытный из продавцов многозначительно посмотрел на меня и сказал, что в одной из продаваемых ими плит в прошлом месяце эти самые пружинки кто-то из покупателей снял, и разрешения не спрашивал. Когда я заявил ему в ответ, что я хотел бы все-таки эти пружинки КУПИТЬ, он сочувственно посмотрел на меня и сказал, что в таком случае он ничем мне не сможет помочь. Из магазинов я ушел без пружинок, но с идеей. Перед Новым годом все бытовую технику выбрасывают. Вот, если я увижу выброшенную плиту, я с нее пружинки и сниму. Подхожу к своему дому и вижу – мечты сбываются. Лежит у подъезда старенькая, но вполне приличная , плита. Проверил - духовка у нее закрывается как надо, значит пружинки на месте. Одна проблема – на улице уже темно, холодно, снег идет, да и время позднее. Думаю – затащу плиту в подъезд, поставлю на пустой лестничной клетке, за ночь отогреется, завтра разберу – пружинки сниму. Сказано – сделано. Забросил сам плиту на 5-й этаж, аккуратненько так поставил, чтобы проход не загораживала, и пошел спать. Утром убежал на работу, весь день прокрутился, возвращаюсь вечером. Смотрю «моя» плита снова под подъездом лежит. Думаю, и кому же она помешала. Подхватываю я ее и теперь уже на 6-й этаж. Уж здесь-то до завтрашнего утра она меня точно дождется. Утром быстро с отверткой наверх – с плиты пружинки снимать. Только, еще со своего третьего этажа, начал я слышать матерную ругань на весь подъезд. Поднимаюсь выше. Смотрю, стоит над плитой сосед, весь красный от гнева и вчерашнего перепоя, и орет: «Я ж тебя, С-У-К-А, уже два раза, Б*ЯДЬ, выбрасывал. Свечку, вчера в церкви поставил. Что ж ты, ГАДИНА, ко мне, как Е*АНЫЙ бумеранг, возвращаешься? В болоте, НАХ*Й, утоплю! » Схватил плиту, потащил ее во двор, запихнул в багажник своей копейки и рванул так, будто за ним черти гнались. P. S. Пружинки для своей плиты я нашел в другом месте и до Нового года.

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Субота, 18.06.2011, 09:47 | Сообщение # 15

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Для істиних готів!
Продаю!
Чорно-білий телевізор з відіком та записом похорону Леоніда Брежніва.
Ціна зажене в депресію...

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Субота, 18.06.2011, 15:53 | Сообщение # 16

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

Вертається молодий хлопчина з весілля трішки на підпитку на своєму авто додому. Якраз біля його рідного села його намагається зупинити даїшник, Хлопчина недовго думаючи натиснув на газ тай переїхав його, виліз , пошкробав макітру, тай запихнув мертвого мента в багажник. Якраз у нього вуйко в селі на цвинтарі працював, дай думає відвезу його до старого хай поховає. Привіз
-Здоров будь вуйко,-каже хлопчина- ось їхав , а воно мені під колеса кинулось, так я про шо, може поховаєте, я і плящинку вам приготував?
-Та шо ти синку, певна річ, лишай того пса, я все зроблю!
Хлопчина вивалив даїшника поклав з боку пляшку тай поїхав. Тільки но виїхав за поріг цвинтаря, як ще один мент з кущів тай з фарою на поперед себе. Що тут вдієш, газ до поліка- ще один мертвий мент. Знову до багажника, тай до діда. А дідо вже землю притоптує
- Вуйко! Я вам фляшку дав?
-Ну
-Попросив мента заховати?
-Ну, а я шо по твоєму роблю
-Тоді шо то за мент,-показує вже на другого якого виклав .
-Йой синку та шось незгледів, зара все виправлю,
Хлопчина поїхав, а тим часов в ДАЇ, зникли два співробітника, вся міліція в пошуках, відправили молодого лейтенанта на місце їхного останнього перебування, Ось він йде по селі, ніч, тільки на цвинтарю жарівка горить, тай дідо шось закопує,
-Дедушка ви тут нічего странного не заметелі
Старий розвертається, та з здивованим та оскаженілим виразом на обличчі,замахується на мента лопатою, та через зуби мовить
-Ти курво ся нинькя вкладеш чи ні, і гатить мента по макітрі.

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Субота, 18.06.2011, 18:43 | Сообщение # 17

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

сумує Попелюшка бо так хочеться потрапити на бал, але сукня подерта...
парапарапампам... - Привіт, Попелюшко, я твоя добра тьотя Швея
- Тьотя Швея, я так хочу на бал, але в мене сукня порвана...
- парапарапампам - ну я ж твоя добра тьотя Швея
- Ой, але в мене ше колготки подерті
- Парапарапампам - ну я ж твоя добра тьотя Швея
- Спасибі... тільки тут ше дірочка на туфельках...
- Парапарапампам - ну я ж твоя добра тьотя Швея...усе Попелюшка, зараз ти поїдеш на бал і знайдеш свого принца, випротанцюєте весь вечір...а далі ваша перша ніч...
- А якщо не перша?
- парапарапампам - ну я ж твоя добра тьотя Швея

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Субота, 18.06.2011, 22:15 | Сообщение # 18

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

зустрілись якось Шерлок Холмс і Доктор Ватсон.Холмс після добрячої дози кокаїну
-Ватсон.
-?
-Странное у вас имя......Доктор?!

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Субота, 18.06.2011, 22:31 | Сообщение # 19

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

Прикордоння полоса, два бізнесмена, та генерал прикордонної служби на полюванні. Все як годиться калаші ,СВД, РПГ. Тут бачуть олень вийшов, взяв один на приціл, бабах є олень , впав як підкошений, зраділи мисливці та й пішли по здобич. Дивляться а то не олень а кінь породистий, видно з ферми утік. Шо робити? Давай закопувати а то сорому не оберешся. Копали всю ніч, нарешті закопали, зарівняли, сіли покурити та води попити. Як з іншої сторони кордону йде поляк прикордонник.
-że panowie rozselys go jego zabyrayte jelenia
-А ви шо тут шукаєте?
-My myśliwi zabili konia, mówiąc, że tu, chcę znaleźć

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

XaBKa

Дата: Неділя, 26.06.2011, 01:21 | Сообщение # 20

Ефрейтор

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 26

Статус: Offline

http://fishki.net/comment.php?id=88000
раджу глянути мене постійно розвеселяє коли поганий настрій......

люблю лежать на голом полу....
особенно на противоположном.

Дата: Неділя, 26.06.2011, 06:48 | Сообщение # 21

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

да, ржуха

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Субота, 02.07.2011, 10:27 | Сообщение # 22

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Байка сподобалась. Просто роблю копіпаст:

Был солнечный полдень.

— Ну?.. – спросил дракон.
— Ну, как-то… стремно, — честно признался рыцарь, — Второй-то раз они на одни и те же грабли вряд ли наступят. Вот, в правилах турнира четко указано: «Именем короля использование в качестве верховых животных драконов строжайше запрещается!»
— Так ведь только «в качестве верховых животных», — хихикнул ящер и намекающе подмигнул партнеру.
— Но… Это как-то не честно, — привел последний довод рыцарь.
— Слушай, речь идет об официальных соревнованиях, — удивился дракон, — При чем тут честность?!..

— Надеюсь, сэр, четыре последних поколения ваших предков были свободными людьми? – грызущий яблоко у входа на ристалище герольд с сомнением осмотрел потасканное одеяние новичка.
— Да.
— Хо-хо, и у сэра даже есть свой герб? – ехидно поинтересовался сквайр в роскошной щегольской котте.
— Да.
— А как насчет свиты? Ну, там — пажи, оруженосцы, шуты, повара, лекари?
— Нет.
За спиной рыцаря хихикнули.
— Конь?
— У меня его нет. Я буду состязаться пешим.
За спиной рыцаря хихикнули громче.
— Приготовили ли вы, сэр, хорошие доспехи? Я не говорю про максимилиановские, но хоть что-то поприличнее надетой на вас ржавой кольчуги?
— Нет, — снова ответил рыцарь, смущенно покраснев.
За его спиной уже даже не хихикали – ржали в голос.
— Но уж, конечно, вы припасли для турнира добрый клинок? – герольд подчеркнуто перестал обращать внимание на стоявшего перед ним, целиком сосредоточившись на яблочной мякоти.
— Эээ… Нет.
— Ыыыы! Нищеброд! Нуб! – взревели хором за спиной зрители.
— Тогда, позвольте осведомиться, сэр, где же то холодное ручное оружие, которым вы собираетесь сражаться? Не иначе – в ломбарде?..
Позади рыцаря уже даже не кричали, а просто улюлюкали и катались по земле.
— Да нет. Оно где-то тут… Спит в теньке, — сглотнув, признался рыцарь.
И свистнул.
Из соседних кустов с хрустом выломилась драконья туша.
Герольд подавился огрызком. Радостная истерика за спиной рыцаря мгновенно сменилась паникой.
— Что, напарник? Уже пора? – осведомился ящер, оглушительно зевнув. Затем дракон осмотрелся и ударом хвоста разнес вдребезги бревно толщиной в два обхвата. Так – для разминки.
— Это же не оружие, – разом севшим голосом брякнул сквайр, пятясь за соседний шатер.
— Хотите поспорить? — с саблезубой улыбкой поинтересовался дракон.
Сквайр ойкнул и дал стрекача.
Однако, герольд оказался посмелее:
— Но, сэр, пусть это… Этот… Пусть этот — ваше оружие. Но оно не холодное и не ручное!
— А вот это вы напрасно, — хмыкнул рыцарь, — Во-первых, дракон, как и любое пресмыкающееся – холоднокровное. Что же до второго… Дракон, к ноге! Сидеть! Лежать! След!.. Вот, а вы говорите «не ручное».
— Но…
— По-прежнему, не верите? Хорошо. Последний довод. Дракон, фас!..

— …И все-таки, есть в этом что-то не правильное, — посетовал рыцарь часом спустя, навьючивая на дракона шестой сундук с призами.
— Ой, я вас-таки умоляю, — дракон пожал чешуйчатыми плечами, — Что? Что «не правильное»?
— Ну, как-то это не по правилам…
— Не по правилам? «Именем короля в случае неявки одной из сторон на ристалище, второй засчитывается полная и абсолютная победа!», — по памяти процитировал ящер, — Так что, напарник, заткнись и тащи седьмой сундук.
— Допустим, ты прав, — нехотя согласился рыцарь, — Однако, у меня остался еще один вопрос.
— Какой?
— Почему нам вслед кричали не «чемпионы», а «читеры»?
— Во-первых, им завидно, — рассудительно заявил дракон, — Во-вторых, эти люди ни черта не смыслят в подготовке к официальным соревнованиям!..

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: Неділя, 03.07.2011, 01:08 | Сообщение # 23

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

І ще баєчка:

Есть в Оренбургской области одно небольшое, но очень любимое генералами лесничество.
Любят они, значит, приехать, как водится, попить водочки и поохотиться на кроликов,
которых местный егерь заранее ловит и выпускает незадолго до начала охоты. Так
вышло, что однажды егерь оплошал и не успел вовремя собрать необходимое количество
кроликов для охоты по причине распития накануне… Думал он долго, что делать
ему, т. к. понимал, что генералы в гневе – это неприятно, но ладно, а вот место
хорошее терять не хотелось.

Ну, он и сообразил. Дело в том, что жил у егеря выводок уже взрослых кошек,
на которых сообразительный егерь и натянул кроличьи шкурки, коих было много,
дабы представить в виде семейства кроличьих. Выходят, значит, генералы эти с
ружьями наперевес, и тут происходит то, после чего многие из них зареклись не
пить совсем. При первом же выстреле все егерские кролики махнули на деревья и
исчезли в листве. Шок, пережитый генералами, описать было трудно.

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

SkyFoxAH1

Дата: Середа, 06.07.2011, 16:08 | Сообщение # 24

Майор

Группа: Старпом

Сообщений: 297

Статус: Offline

Немолодая семейная пара на отдыхе на Ямайке. Заходят в обувной магазин, купить мужу пляжные шлепанцы.
Полуобкуреный ямайский продавец, с (трудонопередаваемым на русский язык) ямайским акцентом: ну, вам это, братаны, ну вам это как, ну типа просто шлепанцы или как бы для секса шлепанцы?
Пара в недоумении - как это так, для секса??
- Ну, это типа как бы вот одеваешь - и сразу суперсила появляется, и любую подругу хочется много и долго, и много раз непереставая, пока шлепанцы не слетят. Ты братан если хочешь - померь, сам братан увидишь как оно, если не веришь.
Мужчину сказанное не впечатляет, он уже не молод и всякого повидал, ему шлепанцы нужны, а не пустая болтовня продавца.
Но супруга - явно заинтересована, пихает его локтем в бок - ну, померяй, ну померяй...
- Ладно, говорит, давай померяю, неси те, что для секса.
Продавец приносит, муж одевает - и тут же весь преображается!!! В глазах появляется блеск, который супруга не видала уже много лет, мускулы наливаются силой, кожа становится влажной и упругой, а в шортах прямо на глазах вырастает что-то большое... очень большое... очень, очень большое...
И тут муж хватает продавца, одним движением срывает с него штаны, бросает на прилавок, и ... Супруга в шоке, прилавок едва не разваливается от энергичных движений, а муж ничего вокруг не видит и не слышит.
Продавец орет на весь магазин под ритм происходящего: БРА-ТА-А-А-АН, НЕ-НА-ТУ-НО-ГУ-О-ДЕЛ, НЕ-НА-ТУ-НО-О-О-О-О-О-ГУ!!!

Не спорь с прапорщиком,
что земля круглая,
а то он заставит тебя ее равнять.

Дата: Четвер, 07.07.2011, 22:46 | Сообщение # 25

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Небачених висот досяг сервіс на залізницях України!
З першого листопада "Укрзалізниця" дозволила користуватися туалетами на зупинках!
На всій території Росії!

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: П`ятниця, 08.07.2011, 23:01 | Сообщение # 26

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

Петербург, зима, сумерки. Около запорошенного снегом гаишника останавливается иномарка, из неё выходит японец и говорит:
- Оясуминасай, сумимасэн, омавару-сан, доко-дэ ватаси-ва коно юкитоси-ни Кока-Кола но кан-о коубаймас-ка?
На что гаишник ему отвечает:
- Извините, я не понял. Вы спрашиваете, где в этом печальном заснеженном городе купить бутылочку чего?

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Дата: П`ятниця, 08.07.2011, 23:15 | Сообщение # 27

Генералісімус

Группа: Адміністратор

Сообщений: 1602

Статус: Offline

Апогей кар'єри даішника - це коли він заходить у свою будку, а вона йому в самий раз!

- Цікаво, чому це лікар тримає в кабінеті скелет?
- Можливо, це його перший пацієнт...

- Лікарю, ви знов не той зуб рвете!
- Та не може бути! Це вже останній!

Не задавай дурні запитання, якщо не хочеш почути дурну відповідь

Дата: Неділя, 10.07.2011, 10:01 | Сообщение # 28

Лейтенант

Группа: боєць 5.56

Сообщений: 133

Статус: Offline

До Львова на пиво © Мирон Лисак

— Хлопці! Прошу вас довезіть швагра до дому.
Таке досить незвичне прохання прозвучало з вуст даішника до молодих чоловіків, які сиділи в кабіні вантажного буса біля сторожівки ДАІ на виїзді з Коломиї.
—Дивіться! Напився і спить собі непробудним сном. А у мене тільки чергування почалося.
—Та ж ми не маємо коли, Миколо. В Польщу за продуктами їдемо. - Якось ніяково старався заперечити водій «Мерседесу». — Та й куди ж його з велосипедом посадимо.
—Дуже вас прошу. Це ж по дорозі друге село. Закиньте в буду. Там біля паркана і зоставите. З мене могорич.
Діватись молодикам було нікуди і вони втрьох, явно з неохотою висунулися з вантажівки. Швагро міліціянта мирно похропував прямо на травичці з тіньової, протилежної від дороги, сторони будівлі. Скарлючена поза невеличкого на зріст на вигляд ще досить молодого чоловіка, який обома руками навіть і уві сні не відпускав свого велосипеда, явно викликала емоції жалю і співчуття. Легенький вітерець, підхопивши на свої крильця душок штибового перегару, засвідчував, що лежачий був на доброму підпитку. Здавалося, що з отим ровером вони були одного віку і зрослися намертво. Як хлопці, які тепер виступали в ролі вантажників, бо Микола був у формі і не покинув свого дорогоцінного поста, не старались роз’єднати міцні захвати пальців на рамі, їм це не вдавалося. Видно, що чоловік втратив уже не одного велосипеда, і був навчений на усе життя. Так і довелося завантажити обох разом. Велосипед увесь іржавий, без болотників, з товстезними колесами, гума на яких потріскалася від кількості років. Лишень золотистий напис «Харків» на колись, ще заводського пофарбування, чорному фоні пробивався через домінуючу іржу. Завантажили, закрили обидві половинки широчезних дверей, поїхали. Скільки тут тої їзди. Новенький «Мерседес» біжить швидко. Мотор заколисуючи, ледь чутно бринить. Опам’яталися при виїзді на об’їзну Львова.
—Хлопці, а про міліціянтового швагра ми і забули, — стривожено промовив водій до заспаних пасажирів. — Що ж нам тепер робити? Через годину вікно на кордоні закриється. Продукти в Польщі чекати не будуть.
Недовго думу думали. Раз так вийшло, нічого не поробиш. Доведеться п’яничку у Львові залишити. Заїхали на вокзал. Витягли швагра з ровером і притулили до стовпа в привокзальному парку, а в кишеню запхали цілковиту гривневу п’ятдесятку і чимдуж до границі.
З місяць часу сплило, а совість, сягаючи коріннями сивої давнини, сверлячо-пульсуючою думкою, що мов розпростертими крилами опиралась на струменіючі до небес потоки утвердженої на цих теренах прадівської християнської моралі, невидимої, але відчутної кожному благородному серцю, що не кажіть, а таки мучить. Ось і наші хлопці не втерпіли. Приїхали подивитись, як там подорожній. Під’їхали до хати, яка вже маревом не раз поставала перед очима. Водій, щоб зав’язати розмову з дружиною, яка в цей час поралася на грядці біля хвіртки, дипломатично попросив покликати чоловіка, бо, мовляв, винні могорич і хотіли би віддати.
—Нема мого Івасика вдома, — зашарівшись, промовила молодиця. — Поїхав у місто чобітки для старшенької донечки купити. Та й нащо йому отой могорич здався? Не випиває він більше. Оце на вродинах синочка ледве куми впросили, то три рази грам по двадцять перехилив.
—Що ж сталося? — зраділий, що не дуже приємний трафунок щасливо закінчився, з явною зацікавленістю до нової історії запитав шофер.
Молодиця, немовби чекала такого запрошення до розмови, випросталася, виставивши прекрасні округлі, пружні груди і переповнена замужнім щастям, яке випромінювало її богемно-взірцеве обличчя, повела свою оповідку далі:
—Сталася ця оказія з місяць назад. Знайшов таки і вишкрябав зі схованки усі копійки, остатні наші гроші. Сама я вже звикла з молока на воду перебиватися. Дітям до школи на обіди берегла. Як побачила, думала, що від розплачу на такім безвиході з розуму зійду. А йому хоч би що. Сів собі на ровер та й поїхав на пиво до Коломиї. З його слів я вже потім почула, що випив спочатку тільки дві гальби і хоч опісля, як він каже і доглянцував з колєгами випите самогонкою, але цього виявилося замало. Треба було ще добавити. Як він на отім дідовім роверку за півднини до Львова долетів, каже, що хоч убийте, не пам’ятає, але я тому не дуже дивуюся, бо вже навчена, що він як вип’є і як почне ще горілку шукати, то може й гори перевернути. Розповідав, що до пам’яті прийшов на львівськім вокзалі біля слупа з освітлюваним ліхтарем. Тут його ніби електрикою прошило. Про те, що він у Львові, то знав достеменно, бо два роки прослужив на Стрийській в гарнізоні, а як побачив кругом себе циган, то хоч був теплий літній вечір, його мороз по шкірі аж до п’ят протяв. З того страху залетів разом з ровером у поїзд до Коломиї. Так у тамбурі цілу дорогу і простояв, випросившись у провідника, бо казав, що грошей не має, але то не є правда, бо як я взяла штани до прання, то в кишені цілковиту п’ятдесятку найшла. І з тих пір вже не п’є. Боже милосердний, най ся святить той Львів. Опісля такої оказії якби святі хату перейшли. Уже й не думала, що життя може бути таке солодке і прекрасне. Я свого раніш не пам’ятаю, коли тверезим і бачила. Здавалось, що як на наше весілля напився, то вже потім тільки похмелявся. Але все, слава Богу, скінчилося. Цілий місяць я, як в чудодійному сні. Мій і спозаранку встане, і травичку худобині накосить, і в стаєнці все зробить. Що не кажіть, але ота робота чоловічих рук просить. А раніш аж згадати страшно. Усе одна та й одна. Діточки ще маленькі, а його і не допросишся. Тепер всюди ми обоє. І на городі мені допоможе. Обговорюємо всяку всячину тихо, спокійно, аж дивно, що без крику і слів тих, що вуха в’януть. А вночі як полягаємо, то й говорити стидно. Я вже не знаю як долі дякувати, що йому забаглося за львівським пивом зганяти. Ще зроду не була м у Львові. А тепер він все мені розказує про це місто. Як трохи з грошима зберемося, то обов’язково з’їздимо. Хочу у Львові, в Святому Соборі свічечку поставити і помолитися.
Хлопці стояли, як вкопані, немовби заворожені жіночою сповіддю. Потрібно було прощатися. Сідаючи в кабіну водій подумав, треба й собі з випивкою зав’язувати. А то все робота, після роботи друзі, а там і фляшка за фляшкою, а дітям, сім’ї приділити уваги часу не вистачає. Дійсно, а коли і я останній раз відпочивав з сім’єю. Все. Кінець. Беруся за розум.
Дав би Господь таке прозріння і іншим, щоб міг хоч трішечки передихнути наш квітучий край від тої алкогольної напасті.
В глибокій вірі в це уклінно прикладаюся, Господи.

Джерело: http://www.report.if.ua/do-lvova-na-pyvo?month=4&year=2008

Гиблюй, сину, гиблюй - тато сокиров нарімнає...

Сообщение отредактировал Pooh - Неділя, 10.07.2011, 10:03